Четвер, 19.10.2017, 02:50
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Календар
«  Вересень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Друзі сайту
Статистика
Мир красок - купить краску по выгодной цене

Дирекція художніх виставок України

Головна » 2016 » Вересень » 19 » Художня виставка «Романтичний пейзаж»
11:55
Художня виставка «Романтичний пейзаж»

3 вересня відбулось відкриття Всеукраїнського мистецького проекту «Романтичний пейзаж. Принцип асоціації ідей», який було здійснено Дирекцією художніх виставок України у співпраці з Національним історико-культурним заповідником «Качанівка». Виставка буде експонуватись у залах заповідника протягом вересня-листопада поточного року. У виставці взяли участь 22 митці з різних міст України, серед них: Катерина Корнійчук, Катерина Косьяненко, Олексій Коваль, Ганна Духовична, Ганна та Олександра Лук’яненки, Ольга Татаринцева, Акбар Хурасані та інші.

Автори проекту поставили собі, художникам та глядачам кілька питань.

Перше – про актуальність звернення до історії мистецтва, як до невичерпного джерела натхнення. Зрозуміло, що для людини, обізнаної з мистецтвом, романтичний пейзаж – це щось зовсім інше, аніж тривіальні заставки з піщаними пляжами та пальмовими деревами у променях призахідного сонця чи біленькими хатками під солом’яними стріхами в оточенні гостроверхих тополь та рясних вишень. Солоденька «романтика» буржуа середньої руки чи запозичена з  глянцевих проспектів «лакшeрі-лайф» зовсім не в’яжеться з тим явищем, яке має однокореневу назву. Історично романтизм приходить на зміну двом усталеним стилям – класицизму та бароко, долаючи нетривалий злет рококо та короткий сплеск сентименталізму. Інтерес до стихій, до таїни, до всього національного – від костюму до устрою життя; революційність, протистояння буденності та банальщині, жорстким нормам та правилам, чудакуватість без надмірної екстравагантності, схильність до мрійливості  та задумливості, до споглядання природи та самозаглиблення, в свою чергу зумовлена цікавістю до особистості, її внутрішнього світу, стану та настрою; ідеалізація минулого та теперішнього, існуючого та майбутнього; сповнена оптимізму і разом з тим драматизму роздвоєності віра у прийдешнє. Ці характерні ознаки і досі вирізняють тих, хто слідує заданим вектором.

Друге питання полягає в тому, чи можна в сучасному мистецтві віднайти продовження того вектора, заданого ще в куртуазних ритуалах європейського середньовіччя, який оформився у мистецький напрямок у XVIII-XIX ст.ст. і отримав назву романтизму, яка не зникла навіть з приходом Совєтів на землі України, щоправда у формі епітету до реалізму? Звернення до пейзажу, жанру, який саме в епоху романтизму став домінуючим, навіть у портретах та багатофігурних тематичних панно, з одного боку було підказане загальновідомим задумом О. Бенуа, співця уявного Версалю, унаочнити історію мистецтва як історію пейзажу, де ландшафт, за принципом синекдохи, – міський, сільський чи індустріальний, топографічний чи фантазійний, – стає відображенням життя країни в його історичній протяжності. З іншого, зупинка на пейзажі зумовлена обраним місцем проведення проекту. Адже Качанівка, яка вже у 18 ст. розпочала свою історію культурного центру, прославилася далеко поза межами України своїм парковим ансамблем. Особливих зусиль щодо влаштування парку доклав один з останніх господарів маєтку Василь Тарнавський-молодший. Друга частина назви проекту пов’язана з тим, що в парковому мистецтві доби романтизму принцип асоціативності набуває сили прийому. Реальний пейзаж, організований загалом у дусі англійського вільного парку, сприймався витвором мистецтва. Новий принцип асоціативності не відміняв традиційної понятійної емблематики, але створював настрій, який в романтичних парках був головним. Зберігалися знаки попередніх епох: каплиці та вівтарі, альтанки та штучні руїни, фонтани та перголи; але поглиблювалася їх семантика – освічений відвідувач романтичного саду, зайнятий меланхолійними роздумами та самоспогляданням, повинен був володіти достатньо широким романтичним «тезаурусом», щоб мати змогу обирати з численних «повідомлень» саду обмежене число у відповідності до свого мінливого настрою (Д. Ліхачов). 

Отже, дійство пов’язане з місцем, місце має свою історію, маєток – ансамбль садиби та парку: будинок, вікнами відкритий навколишньому світу, світ заглядає крізь них сонячними променями в інтер’єр, беззвучно ковзає місячним світлом по підлозі та стінах, вітерець злегка колише фіранку, дощ відбиває свої ритми по даху, ранковий пташиний гамір чи вечірня тиша пов’язують своєю музикою мікро- та макрокосми, природа пейзажами віддзеркалюється в гладі озер та скляних мембранах вікон і входить в дім рукотворними репліками цих видів.

І тут постає третє питання: чи є у сучасному житті місце романтичній образності, романтичним поривам, романтичному світовідчуттю? Чи є місце для справжньої мрії, вільної, як вітер, не закаламученої підмінами консьюмеризму, для фантазії, не спотвореної до абсурду постінформаційного суспільства, для почуттів, властивих людині, дещо наївній і незахищеній, загубленій на військовому ландшафті жорстокої битви цивілізацій? 

Катерина Мамаєва, 
мистецтвознавець, 
куратор

 

Категорія: Виставки | Переглядів: 232 | Додав: grevzi | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0